Орудия труда первобытного человека. Первобытные орудия

   2,5 млн. – 1,5 млн лет до н. э.   В основе формирования человека лежит труд. Свободные от локомоторных функций руки могли использовать предметы, найденные в естественных условиях – в природе – в качестве орудий. Хотя употребление ряда предметов как средств труда свойственно в зародышевой форме некоторым видам животных, специфическая особенность человека состоит в том, что он не только использует найденные предметы в качестве орудий, а создает сам эти орудия. Наряду с развитием мозга и зрения эта характерная особенность человека создает основные предпосылки для формирования человеческого процесса труда и развития техники.   Технический прогресс и культура человечества проявляются теперь не в случайно изготовленных примитивных орудиях, а в целевой направленности при их изготовлении, в сходстве примеров их обработки, в сохранении или совершенствовании их форм, что предполагает знание особенностей сырья и обрабатываемого материала и накопленного на протяжении определенного времени опыта и умения, передаваемых будущим поколениям. Все это в огромной мере оказало влияние на развитие мозга. Видимо, уже австралопитеки начали целенаправленно обрабатывать дерево и другие материалы.   Древнейшие примитивные каменные орудия из гальки, изготовленные по сходным образцам и обработанные сходным образом, обнаружены с останками ископаемых гоминид. Творцом этих орудий считается «человек умелый» – homo habilis. Охотой на зверя получали не только пищу, но и шкуру, кости, бивни и рога животных, что использовалось для изготовления различных орудий. Длинные кости животных и рога использовались в качестве орудий без последующей обработки. Иногда их только разламывали и расщепляли.   2,5 млн. – 600 тыс. лет до н. э.   Одной из предпосылок труда и производства унифицированных орудий было возникновение и развитие первобытной речи. Результаты современных исследований не дают основания определить, когда возникала речь. Достаточно развитые органы речи имел, видимо человек современного типа – homo sapiens, появившийся около 40–30 тыс. лет назад.   В течение очень длительного периода, вплоть до возникновения земледелия, люди добывали себе пищу двумя способами – собирательством плодов, растений, даров природы и охотой. Женщины и дети собирали плоды, семена, коренья, моллюсков, яйца, насекомых, ракушки, ловили мелких животных. Мужчины охотились на крупного зверя, ловили рыбу и некоторые виды птиц. Для охоты и ловли животных необходимо было изготовлять орудия. Разделение труда между полами – между мужчиной и женщиной является первым значительным в истории человечества разделение труда, которое, как и усовершенствование и развитие орудий, является одним из важнейших условий прогресса цивилизации.   Начинается изготовление орудий из камня – гальки, гранита, кремня, сланца и т. д. Эти орудия имели вид куска камня, у которого в результате одного или двух сколов получался более острый край – каменное рубило. Техника скола состояла в следующем: изготовитель в одной руке держал обрабатываемый камень, а в другой – валун, которым ударял по обрабатываемому камню. Получаемые при этом отщепы использовались как скобла. Обычно изготовлением каменных орудий, обрабатываемых техникой скалывания, занималась люди пожилого возраста. В некоторых областях эта техника существовала почти 2 млн. лет, то есть до конца каменного века.   Производственная деятельность в тот период стала возможной, несмотря на ограниченность технических средств, благодаря коллективному труду, которому способствовало появление речи. Важнейшую роль в борьбе за существование сыграли целенаправленные социальные отношения людей, их отвага и решимость выстоять в борьбе против животных, которые во много раз были сильнее человека.   600 – 150 тыс. лет до н. э.   500 тыс. лет до н. э. в Китае появился санантроп – пекинский человек.   200 тыс. лет до н. э. в Китае появился гомо сапиенс.   Важнейшим изобретением этого периода было создание нового универсального орудия – ручного рубила. В начале ручные рубила изготовлялись техникой скалывания. Один конец стесывали с двух сторон, заостряя его. Противоположный конец гальки оставляли без обработки, что позволяло держать его в ладони. В результате получалось орудие клиновидной формы, с неровными зигзагообразными краями и заостренным концом. Затем рабочую часть орудия стали подправлять еще двумя-тремя сколами, а иногда подправку делали с помощью более мягкого материала например, костью.   В это же время наряду с универсальным ручным рубилом появляются несколько видов отщепов, которые получали при раскалывании камней. Это были тонкие отщепы, отщепы с острыми краями, короткие толстые отщепы. Техника скалывания распространилась в период нижнего палеолита (100 тыс. – 40 тыс. лет до н. э.). На стоянках обитания синантропов, например, в скальных пещерах вблизи Пекина найдены вместе с каменными орудиями и остатки костров.   Использование огня является одним из важнейших этапов развития человечества. Получение и использование огня позволило расширить возможности расселения и существования человека, создались возможности для разнообразия его питания и приготовления пищи. Огонь предоставлял новые способы обороны против хищников. И в настоящее время огонь является основой для многих отраслей техники. В древнейший период люди добывали огонь только в результате природных явлений – от пожаров, молний и т. д. Огонь сохраняли в кострищах и постоянно поддерживали его.   Появляются длинные деревянные копья с обожженными твердыми остриями. Охотники, которые изобрели такие копья, пользовались во время охоты на животных также и ручными рубилами.   150 – 40 тыс. лет до н. э.   Неандертальцы, а также, возможно, и некоторые другие предки человеческого рода в период верхнего палеолита овладели искусством добывать огонь. Трудно точно установить дату этого великого изобретения, которое определило дальнейший путь развития истории человечества.   Первоначально огонь получали трением деревянных предметов, вскоре огонь стали получать высеканием, когда при ударе камнем о камень возникала искра. Существуют и иные мнения относительно первоначальных способов добывания огня – сначала огонь получали высеканием, а позже – трением. В более поздний период для добывания огня трением применяли приспособление типа лука. Научившись добывать огонь, человек начал потреблять мясную пищу в вареном виде, что сказалось на его биологическом развитии. Однако огонь не мог спасти человека от наступившего похолодания. Чтобы выжить, люди начали сооружать жилища.   В это время происходят изменения в способах и приемах обработки каменных орудий. Они стали изготовляться из отщепов, полученных путем скалывания с каменного желвака – ядрища (нуклеус). Кремневое ядрище предварительно обрабатывали. Круглыми сколами ему придавали определенную форму, поверхность выравнивали более мелкими сколами, после чего с нуклеуса скалывали пластины, из которых изготовляли остроконечники и скребла. Пластины были более удлиненной, чем отщепы, формы и более тонкого сечения; одна сторона пластины после скалывания была гладкой, а другая сторона подвергалась дополнительной обработке – более мелкой отбивке.   Из каменных ядрищ изготовлялись рубила, резцы, буравы и тонкие пластины ножевидной формы. Ловля животных осуществлялась с помощью специально вырытых ям. Улучшается организация коллектива при расширении пастбищного хозяйства и при охоте на зверя. Как правило, охота носила загонно-облавный характер.   Для жилищ использовались пещеры, скальные террасы примитивные землянки и постройки, основания которых углублялись в землю. Неандертальцы освоили довольно широкие пространства. Их следы найдены на Севере, в частности в Западно-Сибирской низменности, в Забайкалье, в долине средней Лены. Это стало возможным после того, как человек научился добывать и использовать огонь. В это время меняются и природные условия, которые влияют на образ жизни человека. Длительное время, вплоть до появления металлов, орудия изготовляли в основном из камня, отсюда и проиходит названия древнекаменный век (палеолит), среднекаменный век (мезолит) и новокаменный век (неолит). Палеолит, в свою очередь, подразделяется на нижний (ранний) и верхний (поздний). После ледникового периода наступает новая геологическая эпоха – голоцен. Климат становится теплее.   Освоение холодных районов предполагает новые изменения в одежде человека. Она стала изготовляться из шкур убитых животных. Многие орудия уже в период нижнего палеолита изготовляются из костей и рогов животных, обработка которых стала более совершенной. Предметы из костей оббвивали, рассекали, обтесывали, расщепляли, шлифовали.   40 тыс. – 12 тыс. лет до н. э.   Закончилось формирование человека современного типа. Его останки находят вместе с предметами и орудиями, свидетельствующими о зарождении техники в период нижнего палеолита. Поселения людей распространяются на большей территории земного шара. Это стало возможным благодаря совершенствованию его опыта, знаний, развитию техники, что позволило человеку приспособиться к различным климатическим условиям.   Появляются каменные пластины, клинки, изготовленные с помощью ударной техники. Пластины тонкого сечения подвергались вторичной обработке с помощью костяных орудий – ретушеров. Ретушеры представляют собой орудия для подправки других орудий и являются первыми в истории инструментами для создания других инструментов.   В качестве нуклеуса при ретушировании изделий использовались различного рода наковальни. На смену универсальным рубилам приходят специализированные орудия, которые изготовлялись техникой скалывания. В этом случае от мелкого ядрища отбиваются узкие пластины – заготовки, которые в дальнейшем подвергались вторичной обработке.   Изготовляются примитивные каменные кожи, рубила, долота, пилы, скребла, резцы, сверла и многие другие орудия. В палеолите и особенно в неолите зародилась и развилась техника сверления с помощью каменных сверл. Поначалу отверстия ими просто выскабливались. Потом каменное сверло начали привязывать к древку и вращали его двумя руками. Появляются вкладышевые орудия: каменные или кремневые пластины соединялись с деревянной или костяной рукоятью. С помощью усовершенствованных орудий значительно расширяется изготовление деревянных, костяных и роговых предметов и орудий: шила, иглы с отверстиями, удочки, лопаты, гарпуны и т. д. В Грузии в палеолетической пещере Сагварджиле нашли раковины турителлы, которые служили украшением и имели отверстия, полученные с помощью пропиливания и процарапывания. На островах Меланезии первобытные племена, чтобы сделать отверстие, сначала нагревали плоский камень, а затем в одно и то же место время от времени опускали капли холодной воды, вызывая тем самым микроскопические сколы, которые в результате многократного повторения приводили к образованию углубления и даже отверстия.   Во Франции в Ориньяке на стоянках периода верхнего палеолита найдены первые костяные иглы. Их возраст относят приблизительно к 28–24 тысячелетию до н. э. Ими легко прокалывали шкуры, а вместо нитей применяли растительные волокна или сухожилия животных.   Начинают использовать усовершенствованные вкладышевые сверла, которыми производилась доработка орудия. Например, вкладышевые орудия зажимали и вращали между ладоней. Затем начали применять лучковое сверление (тетиву лука обматывали вокруг древка и двигали лук от себя и к себе, другой рукой придерживали древко и прижимали его к обрабатываемой детали), что оказалось намного производительнее ручного.   Усовершенствуется техника строительства землянок, сооружаются жилища типа шалашей, основания которых углублялись в землю. Шалаши укрепляли костями или клыками крупных животных, которыми выкладывали также стены и перекрытия. Появляются шалаши с низкими глиняными стенами и со стенами, сплетенными из ветвей и укрепленными жердями или колами. Жидкие продукты питания разогревают и варят в каменных естественных углублениях, куда для подогрева бросают раскаленные камни.   Из шкур животных изготовляют одежду. Однако кожа обрабатывается более тщательно, отдельные шкуры сшиваюся сухожилиями зверей или тонкими кожаными ремешками. Технология обработки кожи довольна сложна. Процесс обработки трудоемкий и включает химические способы, при которых шкуру замачивают в растворе соли, потом в мездру втирается жир и сок коры различных видов деревьев.   Для охоты на зверя человек дрессирует собаку.   Для наземной транспортировки грузов и для передвижения изобретены сани. К концу данного периода некоторые виды сырья переводятся уже на дальние расстояния, например, армянский обсидиан (вулканическое стекло), из которого изготовляли режущие и колющие орудия и другие инструменты, транспортируется почти на 400 км.   Из целого куска дерева для рыбной ловли изготовляют первые лодки, и плоты. Рыбу ловят удочками и гарпунами, появляются сети.   Для покрытия верха построек плетутся крыши из хвороста. Изготовление корзин является началом возникновения техники плетения.   Некоторые археологи считают, что начало гончарного ремесла было положено тем, что сплетенные корзинки обмазывались глиной, потом обжигались над огнем. Гончарное дело и производство керамических изделий сыграло очень важную роль в истории техники, особенно в период зарождения металлургии.   Образцами начала керамического производства являются глиняные статуэтки, обожженные на огне.   Обитание в пещерах способствовало возникновению осветительной техники. Древнейшими светильниками были лучины, факелы и примитивные масляные горелки. От периода нижнего палеолита сохранились миски из песчаники или гранита, которые использовались в качестве горелок.   Наряду с предметами домашнего обихода начинают изготовляться украшения: бусы из кораллов и различных зубов с отверстиями посередине, предметы, вырезанные из кости и рогов, появляются первые предметы культа. В пещерах найдены первые статуэтки женщин, животных, обрядовые скульптуры, рисунки, зачастую прекрасно выполненные. Представляет интерес и изготовление красок которые не изменили своих цветов на протяжении десятков тысячелетий.   В период нижнего палеолита для охоты на зверя и в целях самообороны используется новое орудие – копьеметалка. Применение копьеметалки является примером использования рычагов, с помощью чего увеличивается скорость и дистанция полета копья.   Лук с тетивой, которым поражается цель на большом расстоянии, является вершиной изобретательства в конце этого периода. Лук в качестве оружия успешно использовался в течение многих тысячелетий, вплоть до нашей эры. Некоторые исследователи считают, что лук был изобретен примерно 12 тыс. лет назад, но найденные при раскопках наконечники стрел свидетельствуют, что они изготовлялись в более ранний период. Лук позволил успешно охотится на зверей, что, по утверждению некоторых ученых, вело к полному уничтожению многих видов животных и вынудило охотников искать новые возможности для существования, то есть перейти к земледелию.   С помощью устройства типа лука добывается огонь.   К концу периода нижнего палеолита закладываются первые шахты для подземной добычи сырья, прежде всего кремня, сланца, позже известняка, из которого изготавливаются украшения. В некоторых областях на территории первоначальных поверхностных разработок углубляются ямы, роются шахты, от которых отводят штольни, сооружают лестницы. Так возникает новая отрасль производства – горное дело. Сырье добывалось примитивным способом вырубания породы в шахтах и путем скола или отпиливания пластов породы.   12 – 10 тыс. до н. э.   В конце ледникового периода, а также в эпоху голоцена вымерли многие виды крупных животных, таких как мамонт, овцебык, шерстистый носорог. В результате охотники начали специализироваться на ловле определенного зверя. Одни группы охотников занимаются охотой на северного оленя, другие – на газелей, ланей, безоаровых козлов и т. д. Стада диких животных, вблизи которых поселялись охотники, представляли своеобразный естественный резерв пищи и мяса. Близость поселений к естественным пастбищам позволяла охотникам отлавливать диких животных и содержать их рядом с жильем. Так происходит процесс одомашнивания животных, в первую очередь овец и коз. Постепенно начинают создаваться условия для возникновения пастбищного хозяйства.   В странах Западной Азии распространяется практика регулярного сбора урожая дикорастущих злаковых растений – ячменя, овса, однозерновой пшеницы. Зерна перетирались в особых ступках. Появляются ручные каменные зерномолки и зернотерки.   10 – 8 тыс. лет до н. э.   Начало периода неолита. Климатические условия становятся подобны современным, отступают ледники. Природные условия, особенно в горных областях Западной Азии, южной части Северной Америки и др., не способствуют расширению охотоводства, создаются предпосылки для возникновения сельского хозяйства. В России в Сибири найден абразивный инструмент, состоящий из двух каменных брусков с коническими желобками, предназначенный для изготовления костяных иголок, шил или наконечников для стрел. Между брусками в желобок помещали заготовку. Затем ее начинали вращать и перемещать возвратно-поступательными движениями, постепенно продвигая в глубь конического отверстия, сжимая рукой обе половинки брусков и подливая воду. В результате применения такого инструмента появлялись совершенно одинаковые острые и ровные иголки или наконечники для стрел. Найдена древнейшая костяная игла с просверленным в ней маленьким отверстием.   9500 лет до н. э.   В некоторых регионах земного шара, прежде всего, в странах Западной Азии, формируются основы земледелия, что представляет собой эпохальное явление в истории человечества.   В результате неэффективного ведения хозяйства лишь ограниченное количество людей могло рассчитывать на постоянное обеспечение продуктами питания. Однако с развитием земледелия и скотоводства человек стал производить больше, чем было необходимо для его собственных нужд, – получать избыточный продукт, что позволило однам людям кормиться за счет труда других. Избыточный продукт создал предпосылки для выделения ремесла в самостоятельную отрасль производства, что, в первую очередь, создало условия для возникновения городов, для развития цивилизации. Процесс становления земледелия продолжался несколько тысячелетий.   Земледелие давало возможность создавать и хранить продолжительное время запасы зерна. Это помогает людям постепенно переходить к оседлому образу жизни, возводить постоянные жилища, общественные постройки, позволяет организовать более эффективное ведение хозяйства, а позже осуществить специализацию и разделение труда.   Однозерновая пшеница начала культивироваться прежде всего на юге Турции, пшеница двухзерновая – в долине южной части Иордании, двухрядный ячмень – на севере Ирака и на западе Ирана. Быстро распространяется чечевица в Палестине, позже там появляется горох и другие культуры.   Посевные поля сначала обрабатывались заостренными на концах жердями. Однако орудия, предназначенные для обработки почвы, были известны и раньше, до возникновения земледелия.   Постепенно появляются усовершенствованные орудия для уборки урожая, для жатвы: ножи, серпы, цепы, ручные зерномолки со ступкой.   Одновременно с возникновением земледелия начинается одомашнивание диких животных – коз, овец, позже крупного рогатого скота, свиней и т. д. Вместо малоэффективной охоты и отлова диких животных создаются такие продуктивные формы хозяйства, как разведение скота.   Скотоводство обеспечивает человека мясом и другими продуктами питания, а также одеждой, сырьем для изготовления орудий и т. п. Позже домашние животные используются в качестве тягловой силы. Дискутируется вопрос о том, что возникло раньше земледелие или скотоводство. Земледелие и скотоводство тесно связаны между собой. Приручение диких животных началось, видимо, на севере Сирии или в Анатолии (Турция).   В этот период распространяются вкладышевые орудия, основу которых делали из дерева или кости, а рабочую часть составляли из набора небольших каменных пластинок, получивших название микролитов. Пластинки чаще всего изготовлялись из кремня, обсидиана или других минералов. Таким образом, создаются различные ножи, серповидные орудия, резцы с притупленной спинкой или скошенным краем, топоры, молотки, мотыги и другие орудия. Этими орудиями пользовались не только первые земледельцы, но и большинство охотников, начавших обрабатывать землю значительно позже, в последующие тысячелетия.   С изобретением и широким внедрением вкладышевых орудий произошла техническая революция. Кремневые ножи, пилы, резцы вкладывались в деревянную или костяную основу и закреплялись битумом. Одним из первых составных и сложных вкладышевых орудий был лук со стрелами. К моменту изобретения лука в своей хозяйственной деятельности человек применял различные хозяйственные приспособления – копьеметалки, капканы, ловушки.   На изобретение лука человека могло натолкнуть использование различных метательных приспособлений: копий, дощечек для бросания дротиков и т. п. Человек наблюдал, как при сгибании ветвей или молодых деревьев накапливалась энергия, а при разгибании – освобождалась. Древнейшие простые луки делали из одной согнутой палки, концы которой стягивались тетивой из сухожилий животных. На одном конце лука тетива была прикреплена узлом, на другом надевалась при помощи петли. По сравнению с копьем, использование лука и стрел позволяло в несколько раз увеличить скорость и дистанцию полета стрелы. Кроме того, лук, по сравнению с другим метательным оружием, обладал прицельным качеством.   Стрелу изготовляли из дерева, а наконечник из микролитов. Такие стрелы были легкими и дальнобойными. Размеры луков были разными – от 60 см до 2 м и более. Лук быстро нашел применение у разных племен и народов. Изображение простого лука встречается на древнеассирийских и египетских памятниках. Был он известен и римлянам, галлам, германцам. Греки, скифы, сарматы, гунны и некоторые другие народы применяли более эффективный сложный лук, который склеивали из нескольких частей, из разных пород дерева, рога или кости.   Применение лука и стрел существенно повысило производительность труда человека и во многом облегчило жизнь охотничьих племен. Кроме того, оно высвободило время для сбора съедобных, в том числе и злаковых растений, приручения диких зверей, рыболовства, сбора улиток, моллюсков. Это было важно, так как охота не удовлетворяла потребности в пище. Лук и стрелы положили начало техническим предпосылкам перехода от охоты к земледелию и скотоводству.   Микролиты употребляли для многих орудий труда, в том числе и для ножей, а затем и серпов. Принципиально новые средства труда, которые находили разнообразное хозяйственное применение, создали необходимые технические предпосылки для перехода от охоты к земледелию и скотоводству, то есть к производящей экономике.   Оседлые земледельцы начинают строить большие жилые постройки. Дома строятся из прутьев и обмазываются глиной. Стены иногда возводят из отдельных слоев мокрой глины; появляются сырцовые кирпичи, возводятся каменные строения. В некоторых поселениях Западной Азии в 10 – 9 тысячелетии до н. э. проживало до 200 человек. Внутри строения выкладывались глиняные печи и строились закрома для хранения зерна. Появляется рогожа. Изобретается известковая штукатурка, которой обмазываются строения.   8 тыс. лет до н. э.   В Иерихоне построен укрепленных город, насчитывающий около 3 тысяч жителей. Дома, круглые в плане, строились из сырцового кирпича. Весь город был обнесен стеной из бутового камня с массивными башнями восьмиметрового диаметра и высотой 8 метров. Высота крепостных стен составляла 4,2 метра. Стены были сложены из каменных квадратов 2 ? 2 метра весом в несколько тонн каждый. В 8 тысячелетии до н. э. и в последующие тысячелетия существовали и другие крепости.   Сырье становится предметом торговли и перевозится на большие расстояния. Обсидиан из Анатолии (Турция) переправляется в города, удаленные на расстояния свыше 1000 км. В некоторых источниках указывается, что своим могуществом и расцветом Иерихон обязан торговле именно обсидианом.   Возникает производство бытовой керамики. Для обжига глиняных предметов и посуды строят специальные керамические или гончарные печи.   8 – 6 тыс. до н. э.   Неолит, новокаменный век получил название из-за широкого внедрения новых способов обработки крупных каменных орудий. Так, появляется новый способ обработки каменных орудий путем шлифования, сверления и пиления. Сначала делается заготовка, затем заготовка шлифуется. Эти приемы позволили перейти к обработке новых, более твердых пород камня: базальта, нефрита, жадеита и других, которые стали служить исходным сырьем для создания каменных топоров, мотыг, долот, кайл. Различные орудия для обработки дерева, главным образом, остроконечные топоры, резцы и другие орудия, вкладывались в деревянную основу.   При обработке орудия разрезаются и пилятся каменными пилами без зубьев. В качестве абразива служил кварцевый песок. Применялось сухое и мокрое шлифование с помощью особых каменных брусков. Иногда шлифовка осуществляется с помощью шлифовочных брусков, которым приданы соответствующие профили. Распространяется сверление отверстий, в первую очередь цилиндрических, с помощью трубчатых костей или стволов бамбука, заостренных в форме зубьев. В качестве абразива применялся песок. Использование пиления, сверления, шлифования позволило достигать определенной формы и чистоты поверхности орудия. Работа шлифованными орудиями уменьшала сопротивление материала обрабатываемого предмета, что привело к росту производительности труда. Со временем техника шлифовки достигает высокого уровня. Большое значение шлифованные топоры имели у племен, занимавших лесные районы. Без такого орудия в этих районах переход к земледелию был бы весьма затруднен.   Шлифованными каменными топорами, жестко скрепленными с деревянной рукоятью посредством высверленных цилиндрических отверстий, стали рубить лес, выдалбливать лодки, строить жилища.   8 – 7 тыс. до н. э.   Уже ранние землевладельцы познакомились с металлом. В Анатолии (Турция) и Иране обнаружены отдельные предметы и украшения, орудия, сделанные из меди способом холодной обработки металла: проколки, бусины, шильца. Однако этот способ изготовления орудий еще не может заменить традиционную технику изготовления орудий из камня. Окончательный переход от каменных орудий к металлическим происходит в период рабовладельческого строя.   7 тыс. до н. э.   Начинается формирование ремесленного производства.   Поселение Чатал-Гуюк в Анатолии построено по единому плану. Расположено оно вблизи месторождения медной руды, которое разработано во II до н. э. Для строительства домов стали изготовлять глинобитные блоки – сырцовые кирпичи. Форма у них была удлиненная или овальная, ширина 20–25 см, длина – 65–70 см. Их лепили из глины, смешанной с крупно резаной соломой. Овальная форма кирпича не позволяла делать стены домов прочными, они часто разрушались. При этом дом не восстанавливали, а складывали заново на месте прежней постройки. Скрепляли кирпичи глиняно-саманным раствором. Полы окрашивали белой или коричневой краской.   Прямоугольные дома, как правило однокомнатные, тесно примыкают друг к другу, крыши высокие, ребристые. Внутри располагался прямоугольный очаг. В длину жилые помещения достигают 10 м, в ширину – 6 м. В самом городе насчитывается множество красиво оформленных культовых зданий – святилищ. По своему характеру от жилых домов они отличались лишь большими размерами.   Постепенно возникают ремесла и появляются люди, которые ими специально занимаются. В первую очередь выделяется профессия горняка. Разработки кремня неолетического периода найдены во Франции, Польше, Венгрии, Чехии, Англии. В Польше расположен один из древнейших памятников горного дела – первобытные копи для добычи кремня. Большие кремнеобрабатывающие мастерские обнаружены в Румынни, Молдавии, на Украине.   Открытые выработки сменились шахтными разработками. Древнейшие копи были неглубокими. Высокие качества кремня и его красивый узорчатый рисунок вызывали большой спрос на него.   В Анатолии найдены остатки текстильных изделий, что доказывает существование прядения материи из сырья растительного происхождения и ткачество на станках. Обнаружены рисунки, вытканные на текстильных изделиях, которые напоминают узоры на современных турецких коврах. Сырьем для прядения служили шерсть, затем шелк, хлопок и лен. Прядение осуществляли различными способами, например, скручивали волокна между ладонями.   Затем прядение осуществлялось с помощью веретена с пряслицем и рогатки. На одном конце веретена находилась пряжа, на другой насаживалось пряслице из камня или глины, чтобы обеспечивать вращение. При этом волокна свивались в прочную нить и накручивались на веретено. Ткали на примитивных ручных ткацких станках с горизонтальным или вертикальным расположением основы. Конструкция станка была очень проста. В землю вбивали две стойки, на которых укрепляли горизонтальный валик. К валику привязывали основные нити, которые натягивали грузиками. Уточную нить наматывали на палочку с заостренным концом. Эту палочку с нитью ткач пальцами проталкивал попеременно над и под нитями основы. Сотканную ткань и сплетенную рогожу окрашивали. В качестве красителей использовали растительные краски, например, морену.   В наиболее развитых областях Западной Азии происходит дальнейшее разделение труда. Часть населения не участвует непосредственно в производстве продуктов питания, а занимается ремесленным производством – изготовлением орудий, инструментов, предметов быта. Такое разделение труда между земледельцем и ремеслеником приобретает постепенно существенное значение для развития техники и производства, для возникновение городов и первых государственных учреждений.   7 – 6 тыс. до н. э.   В Анатолии впервые выплавляется медь из руды, а также олово. На основании результатов исследований сохранившейся золы ученые утверждают, что температура плавки достигала более 1000 градусов Цельсия. Специалисты высказывают мнение, что медь выплавляли из малахита, а в качестве топлива использовали бурый уголь. В следующем тысячелетии этот способ металлургии меди распространяется в возникающих и развивающихся городах Ближнего Востока.   Получение определенного металла путем восстановления руды является дальнейшим этапом в истории человечества. Сначала использовали металл самородного происхождения, потом обнаружили, что куски, например, медной руды при сильном нагревании начинают плавиться, а при охлаждении вновь становятся твердыми, то есть медь приобретает новое свойство. Процесс выплавки меди был обнаружен случайно, во время обжига в печах керамических изделий.   Позже приступили к сложному процессу восстановления сульфидных руд, при котором сырец меди получали путем неоднократного нагрева породы. Медь еще долгое время не могла заменить полностью камень как основное сырье для изготовления орудий или конкурировать с ним, поскольку процесс получения меди был очень трудоемким и сложным, а способ добычи камня легким и доступным. Только значительно позже применение железа произвело настоящий переворот в технике.   6 тыс. лет до н. э.   Отшлифованные дощечки из обсидиана используются в качестве зеркал. Появляются предметы косметики.   В Англии была построена самая древняя из дорог, которая представляла собой деревянные мостки, проложенные для пешеходной переправы через болото.   6 – 5 тыс. до н. э.   Земледелие развивается не на высокогорных равнинах Иранского плоскогорья, Анатолии и Леванта, как раньше, а в долинах больших рек – Ефрата и Тигра в Месопотамии, а затем Нила и Инда, где использовалось естественное плодородие почвы, удобряемой речным илом во время разлива рек. Постепенно распространяется практика искусственного орошения посевов, в результате чего значительно повышаются урожаи сельскохозяйственных культур и создаются условия для возникновения первых постоянных поселений.   Вместо мотыг и жердей, при обработке земли, начинают использовать крюк, багор, состоящий из горизонтального сошника и рукоятки. Предполагается, что примитивные плуги, сохи известны были раньше всего в Месопотамии.   На Ближнем Востоке усовершенствуется обработка медных руд. Несмотря на то, что в основном медь обрабатывают способом ковки, начинают опробовать методы отливки и формы. Начинает развиваться производство металла в открытых, а затем и в закрытых формах, производство различных художественных изделий из металла. Позже, в бронзовый век и в период новой истории этот метод производства металла приобретает огромное значение.   В результате внедрения метода выплавки металла в формах и в виде слитков значительно сокращается процесс изготовления многих инструментов, орудий труда и оружия. Медную руду добывают в шахтах, поднимают на поверхность и зачастую переправляют на большие расстояния как драгоценное сырье. Извлекают медь из породы с помощью огня. Порода нагревается до высокой температуры, потом быстро охлаждается, например, водой, в результате чего она трескается или раскалывается.   Начинают получать изделия из серебра, золота и олова.

There are no translations available.

Матеріал надано в авторській редакції 

Люди і мамонти

Багато тисяч років тому біля околиці величезного льодовика на території сучасної Нікопольщини поряд з мамонтами мешкали мисливці кам'яного віку. Про те, що люди і мамонти були сучасниками, неспростовно свідчать археологічні і палеонтологічні знахідки.

Знахідка в гранітному кар'єрі

6 липня 1979 р. в Нікопольський державний краєзнавчий музей поступило повідомлення від помічника екскаваторника Олександра Глиняного, який стверджував, що ним на вскришці (території, площу якої розчищають від глини для створення нового кар'єру по здобичі граніту) виявлені залишки невідомої тварини. Як підтвердження своєї розповіді, Олександр Глиняний показав знайдені ним кістки. Це був різець мамонта! Керівник археологічної секції і директор Нікопольського краєзнавчого музею Петро Ганжа запропонував негайно виїхати на місце палеонтологічної знахідки.

7 липня 1979 р. на вказане Глиняним місце прибули члени археологічної секції Василь Шатунов, Микола Носенко. А зараз я хочу надати слово безпосередньому учасникові тих подій, завідувачеві відділом археології і стародавньої історії НДКМ Василю Шатунову: «Ми прибули на місце знахідки близько 9 години ранку і виявили над поверхнею глини два різці мамонта. Глибина знайдених залишків (від рівня сучасної поверхні) складала 5 м 20 см. В ході розчищення вдалося виявити верхню щелепу мамонта, яка знаходилася в переверненому стані (на потилиці). У східній її частині були виявлені два порожнистих «розтруба» бивнів різної довжини (лівий - 15 см, правий -10 см), які відходили від неї та мали сліди облому.

 Чекайте на фото

Знахідка в гранітному кар'єрі. Нікополь. Липень, 1979 р.

Фото надано завідуючим відділом археології НДКМ Шатуновим В.В.  

На глибині 20 см був виявлений довгастий камінь темного кольору, на який щелепа як би спиралася. З північного боку від щелепи на глибині 25 см знаходилися ще два камені завдовжки 15 і 23,5 см: довгі камені зацікавили нас своєю формою і структурою, абсолютно не ідентичною із структурою тих, що лежали поряд дрібних каменів. Тому виникло припущення, що це були підручні засоби праці - те, що потрапило під руку первісним людям з найбільш придатного для оброблення звіриної туші. Бивні, ймовірно, були обломані ними при оббілуванні мамонта і забрані разом з рештою здобичі. А використані при цьому камені вони просто кинули поряд». Пізніше цю знахідку в гранітному кар'єрі оглянув прибулий із Запоріжжя позаштатний співробітник Інституту археології АН УРСР Олександр Бодянський (1916-1992 рр.) - археолог, що знайшов на території Нікопольського району стоянки часів палеоліту. Він підтвердив, що виявлені в кар'єрі камені були знаряддями праці жителів кам'яного віку і датував їх часом пізнього палеоліту.

Мисливці кам'яного віку

Отже, знахідка в гранітному кар'єрі підтвердила, що, принаймні, під час пізнього палеоліту на території сучасної Нікопольщини вже мешкали люди. Життя біля околиці льодовика стало для них складним випробуванням: «Цілком ймовірно, що людина епохи палеоліту вела напівосідлий спосіб життя в тому сенсі, що печери були заселені круглий рік якоюсь частиною племені, тоді як інша частина - мисливські загони - блукала у пошуках здобичі, розбиваючи тимчасові стоянки» (біолог Ф. Ворд). На Нікопольщині такі тимчасові поселення знаходили в районі села Капулівки, а також біля села Кам'янського і Перевізьських хуторів.

Знахідки на Нікопольщині поселень первісних мисливців

Технічне створення мапи: Волкова К.Ф. 

У 20-30-х роках минулого століття археологом Нікопольського музею витончених мистецтв Теодосієм Кірановим були знайдені знаряддя праці з кремнію, що відносяться до часу кам'яного століття. Якнайдавнішими знаряддями, як вважають учені, були гальки, сколені на одному кінці, і гострі відщепи від них. Пізніше з'явилися гостріші відщепи (їх вирубували з наперед заготовлених дископодібних каменів), з яких робили шкрябання, наконечники для копій, ножі, проколи для зшивання шкур. Люди тієї далекої від нас епохи вже не ходили голяком, а їх взуття швидше за все нагадувало мокасини.

Стоянка первісних мисливців

Основним матеріалом, з якого мешканці кам'яного століття виготовляли знаряддя, був кремінь  - мінеральне утворення, що складається з кальциту і халцедону. Твердість кременю за мінералогічною шкалою Мооса - близько 7 балів (твердість алмазів за тією ж шкалою - 10 балів). Він достатньо твердий, щоб використовувати його як знаряддя праці або зброї, але з іншого боку, достатньо м'який, щоб піддаватися обробці.

Один з основних засобів виготовлення кам'яного знаряддя (техніка віджиму)

Найважливіша особливість кремнію - його здатність розщеплюватися на пластини. Це дозволяло виготовляти кремнієві рубала, шкрябання для очищення шкур, пізніше - наконечники списів і стріл.

Знаряддя первісної людини

Близько 17 тис. років тому проколи (вістря з каменя і кістки) замінили голки. «У поселеннях людей пізнього палеоліту археологи знаходять вже примітивні рибальські гачки з кістки та кістяні гарпуни». Вірогідно, що у той час люди вже навчилися здобувати вогонь за допомогою кремнію і залізного колчедану.

Рибальські гачки

Основним матеріалом, з якого первісні мисливці виготовляли знаряддя, був кремній - мінеральне утворення, яке складається з кальциту і халцедону. Він досить твердий, щоб використати його як знаряддя праці або зброю, але з іншого боку, досить м'який, щоб піддаватися обробці. Найважливіша особливість кремнію - його здатність розщеплюватися на пластини. Це дозволило виготовляти кременеві рубала, шкрябання для очищення шкур великих тварин, інструменти для нарізки їх м'яса.

Шкребок для очищення шкіри, виготовлений із кореневих зубів мамонта

Кістяні голки різних розмірів

Найбільш давніми житлами первісних мисливців були зведені з суччя, гілок і кори вітрові заслони. Вони мали напівкруглу або пряму стінку з нахилом у безвітряну сторону. Каркас переплітався гілками кущів, накривався мохом і травою. З вітрових заслонів спочатку виникли курені, а потім і складніші споруди: з напівкруглих заслонів - круглі хатини, з прямих - прямокутні будинки. У Європі (від Атлантики до Уралу) вчені виявили численні залишки жител первісних мисливців: від невеликих землянок до величезних будинків, в яких жило 70-100 чоловік.

Житло шалашного типу. Стоянка Мальта (Росія)

Реконструкція житла гамбургських мисливців (Німеччина)

Реконструкція мустьєрського житла в Україні та Молдові

Реконструкція потрійного житла із села Пушкарі (Україна)

Житла первісних людей з кісток мамонта

Первісний художник

«Забити, як мамонта»

До цих пір про людину, яку як слід провчили, завдавши їй добру прочуханку, ми говоримо: «Забили, як мамонта». Під час кам'яного століття ця тварина стала для первісної людини чи не найбажанішою здобиччю, а від одного полювання нерідко залежала доля цілого племені.

Мамонти були не лише ходячими коморами поживного м’яса і універсальним будівельним матеріалом, але ще і незамінним паливом. У Європі на стоянках первісних мисливців дослідники знаходили цілі купи кісток, складених для цієї мети. З шкур вбитих тварин виготовляли одяг, взуття, а з їх кісток і бивнів - знаряддя праці, музичні інструменти, всілякі вироби, прикраси. Черепи мамонтів і велетенських оленів нерідко служили об’єктами поклоніння. Первісні мисливці їли смажене м’ясо. Можливо, існували й інші способи заготівлі м’яса - його сушили на сонці та коптили.

Зуби дорослого та молодого мамонтів

Намисто з мамонтової кістки

Жіноча статуетка з мамонтової кістки

Варто відзначити, що мамонт був вельми грізним і зовсім не слабким суперником - його велетенські розміри (висота до 3 м) і величезні бивні навівали марновірний страх навіть на найсміливішого мисливця. Але колективне полювання помітно збільшувало шанси людини на успіх. До того ж ії зброя постійно удосконалювалася. Якщо спочатку списи і дротики були просто загостреними палицями, то з часом на них з'явилися кременеві і галечні наконечники.

Виготовлення зброї первісними мисливцями

Увінчану ними зброю стали кидати рукою! У верхньому палеоліті людина винайшла списометалки на зразок тих, якими і нині користуються австралійські аборигени: «Списометалки - неширокі дощечки з упором для держака списа - значно збільшують дальність польоту і пробивну силу кинутої з їх допомогою зброї» (Ігор Акімушкін). Все більше «волохатих слонів» стали потрапляти у влаштовані людиною хитромудрі пастки. Часто ними служили викопані біля водопою і замасковані гілками ями. Велика і важка тварина провалювалася до ями, після чого починалося «биття за повною програмою». Мисливці, що вибралися з укриттів, обрушували на мамонта град з дротиків і каменів.

Люди і мамонти

Все частіше використовувалося загонне полювання - диких коней (тарпанів), оленів, мамонтів заганяли у безвихідь або на обрив. Не виключено, що для залякування гігантів льодовикової епохи використовувався вогонь. Згадайте, який панічний страх викликала у чотириногих героїв казки Редьярда Кіплінга «Манглі», «Вогняна квітка».

Австралійський абориген зі списометалкою. Знімок середини ХХ ст.

Перші жителі Нікопольщини були справжніми винищувачами мамонтів, а їх полювання, швидше за все, було схоже на облаву. Гігантських тварин заманювали в хитромудрі пастки, заганяли в безвихідь або на обрив. Можливо, при цьому первісні люди застосовували вогонь, щоб налякати велетнів льодовикового періоду. Пригадайте, який панічний жах викликала «вогненна квітка» у чотириногих героїв казки Р. Кіплінга «Мауглі».

Полювання первісних мисливців на диких коней

 На відкритих просторах вони все частіше почали будувати так звані наземні каркасні споруди: халабуди і примітивні будинки. Примітно, що багато цих жител було обкладено великими кістками мамонтів.

На стоянках первісних людей археологи часто знаходять кістки, складені купами. Мабуть, це запаси палива. Сучасні мисливці, особливо у Сибіру і Північній Канаді теж не рідко використовують кістки тварин для обігріву.

Карта  просування льодовиків та стоянок первісних людей

Технічне створення мапи: Волкова К.Ф.

Збільшення чисельності населення в раніше малолюдних районах і епідемії, що спалахнули в кінці льодовикового періоду, призвели, на думку багатьох вчених, до повного зникнення ряду великих тварин: «Мабуть, саме в цей період почало складатися те, що зараз прийнято називати споживчим відношенням до природи - стародавній рефлекс, направлений на самоствердження людини у ворожому йому середовищі» (палеоботанік, доктор геолого-мінералогіческих наук Сергій Наугольних). У наш час люди, щонайменше, одні з головних винуватців зникнення мамонта, встановили цій тварині вже цілий ряд пам'ятників. Стилізована скульптура мамонта встановлена перед будівлею управління гравієвим кар'єром в містечку Кейтхорпі (Великобританія). Є пам'ятники мамонту в м. Хорбе (ФРН) і в Москві.

Знаряддя праці первісної людини

Знаряддя нижнього палеоліту

Археологічні культури палеоліту: Олдувайська (2600000-500000 до н.е. / Східна і Північна Африка, Палестина), Ашельська (1400000-60000 до н.е. / Африка, Близький Схід, Західна і Південна Європа), Мустьєрська (100000-33000 до н.е. / Західна і Центральна Європа, Близький Схід, Казахстан, Середня Азія), Костенковсько-Стрілецька (32000-30000 до н.е. / Південна частина СНД), Перигорська (31000-18000 до н.е. / Західна і Центральна Європа), Оріньякська (30000-20000 до н.е. / Західна і Центральна Європа), Костенковсько-Авдєєвська (22000-19000 до н.е. / Україна, Росія, Центральна Європа), Солютрейська (19000-16000 до н.е. / Західна Європа), Мадленська (18000-9000 до н.е. / Західна і Центральна Європа), Свидерська (10000-8000 до н.е. / Польща, Литва, Білорусь).

Знаряддя верхнього палеоліту

Знаряддя мезоліту

Археологічні культури мезоліту: Натуфійська (10000-7000 до н.е. / Палестина, Ліван, Сирія), Азільська (8000-7500 до н.е. / Франція, Німеччина), Аренсбургська (9000-8000 до н.е. / Південний берег Північного і Балтійського морів), Аскола (9000-6500 до н.е. / Росія), Маглемозе (8000-5000 до н.е. / Данія, Великобританія, Скандинавія, Прибалтика), Неманська (8000-4000 до н.е. / Литва, Білорусь), Кундаська (8000-3000 до н.е. / Естонія, Латвія, Литва, Росія), Комса (8000-3000 до н.е. / Норвегія, Росія), Капсійська (8000-4000 до н.е. / Північно-Західна Африка), Суомус’ярві (6500-4000 до н.е. / Фінляндія, Росія), Тарденуазська (6000-3000 до н.е. / Західна і Центральна Європа), Ертебеллє (6000-3000 до н.е. / Данія, Прибалтика, Скандинавія).

Знаряддя неоліту (зліва направо):

 наконечники стріл, шліфована сокира, долото

Знаряддя праці із мезолітичних стоянок України:

1-19 - мікроліти; 22-24 - засоби їх виготовлення; 20 - кістяний гарпун; 21 - «чурінга»

Археологічні культури неоліту і енеоліту: Хассунська (7000-3800 до н.е. / Ірак, Іран), Сескло (6000-4500 до н.е. / Болгарія), Буго-Дністровська (6000-3800 до н.е. / Україна), Трипільська (5200-3400 до н.е. / Румунія, Молдова, Україна), Самаррська (5000-4500 до н.е. / Ірак, Іран), Файюмська (5000-4000 до н.е. / Єгипет), Анау (5000-2000 до н.е. /  Туркменістан), Кампінійська (5000-3000 до н.е. / Франція, Бельгія), Халафська (4500-4000 до н.е. / Ірак, Сирія, Туреччина), Діміні (4500-4000 до н.е. / Греція), Вінча (4500-3000 до н.е. / Південна Європа, Румунія), Стрічкової кераміки (4500-2000 до н.е. / Придунайські країни), Дніпродонецька (4500-2200 до н.е. / Україна, Білорусь), Верхньоволзька (4500-3000 до н.е. / Росія), Сперрінгс (4200-3300 до н.е. / Росія, Фінляндія), Эль-Обейдська (4000-3000 до н.е. / Месопотамія), Бадарійська (4000-3500 до н.е. / Єгипет), Неолітична Неманська (4000-2000 до н.е. / Литва, Білорусь), Яншао (4000-2000 до н.е. / Китай), Кельтемінарська (4000-2000 до н.е. / Середня Азія), Оса-Нарва (3800-2500 до н.е. / Прибалтика, Білорусь), Негада (3500-2800 до н.е. / Єгипет), Воронкоподібних кубків (3500-2200 до н.е../ Центральна Європа, Данія, Скандинавія), Льяловська (3500-2200 до н.е. / Україна, Росія), Типової гребінчасто-ямкової кераміки (3000-2300 до н.е. / Латвія, Естонія, Фінляндія, Росія), Інду (2800-2200 до н.е. / Індія), Майкопська (3500-3000 до н.е. / Росія), Средньодніпровська (2800-1800 до н.е. / Україна, Білорусь), Поодиноких поховань (2300-1800 до н.е. / Данія, Німеччина), Висло -Неманська (2300-1500 до н.е. / Польща, Росія, Латвія, Литва), Човноподібних сокир (2900-2000 до н.е. / Естонія, Фінляндія, Швеція, Норвегія), Дзвоноподібних кубків (2200-1800 до н.е. / Західна і Центральна Європа), Волосовська (2800-2400 до н.е. / Росія), Фатьянівська (2500-2000 до н.е. / Росія), Кіукайнен (1800-1300 до н.е. / Фінляндія).

• Археологи встановили, що іноді люди, вбивши мамонта, не могли повністю зняти з нього шкіру. Вона була занадто товста для тих знарядь праці. Тому люди поселялися біля вбитої тварини й жили там, поки не з'їдали її повністю. Недалеко від м. Томська (Росія) знайшли повний кістяк мамонта, сліди багать і кремнієвих знарядь. Археологи визначили, що люди жили там доти, поки не з'їли м'ясо усього мамонта, а доївши його пішли. Знаряддя кинули, тому що носити із собою великі важкі камені не було необхідності. Їх можна було виготовити в іншому місці й у будь-який час.

Житло первісних мисливців

• З 1922 р. археологи ведуть розкопки палеолітичних стоянок первісних мисливців на мамонтів у с. Костенки (Воронезька обл., Росія). Вони встановили, що свій одяг зі шкір первісні люди фарбували в рожевий колір, змішуючи червону й білу фарбу. Вони використовували широкий спектр фарб: червону (від темно-вишневої до алої), білу, чорну. Статуетки з бивня мамонта пофарбовані в чорний колір, зберігалися недоторканними, а пофарбовані в червоний - розбивалися. Вчені поки не знайшли цьому пояснення.

• Під містом Іркутськом (Росія) під час археологічних розкопок були виявлені фігурки мамонта, ведмедя, птахів і людини. Зроблені вони були здебільшого з кістки мамонта.

• Два найдавніших послідовних за часом комплексів малої звіриної скульптури були відкриті в печері Фогельгерд (ФРН). Нижній шар часів верхнього палеоліту дав серію фігурок тварин (мамонта, коня, пантери й, імовірно, печерного ведмедя) вміло вирізаних з бивня мамонта й іноді орнаментованих рядами знаків.

Фігурка коня (бивень мамонта, довжина - 4,8 см) з печери Фогельгерд (ФРН)

Статуетка мамонта, орнаментована рядками хрестоподібних знаків (бивень мамонта, довжина - 4,9 см) з печери Фогельгерд (ФРН)

• Останні розкопки в Європі підтверджують думку про те, що неандертальці й кроманьонці протягом багатьох тисяч років жили пліч-о-пліч, іноді навіть користувалися по черзі тими самими печерами й зовсім не міркували про масове знищення один одного...

Кроманьонці. Реконструкція М.М. Герасимова по черепах, знайдених у гроті Мурзак-Коба (Крим, Україна). 

Фото: www.dic.academic.ru

• Про те, що ще неандертальці вміли робити складні хірургічні операції вченим стало відомо після виявлення в печері Шанідар (Ірак) скелета 40-річного чоловіка, який жив 60-30 тис. років тому. Його права рука, очевидно роздроблена в поєдинку із звіром або в результаті нещасного випадку, була ампутована вище за лікоть якимось первісним хірургом. Поверхня обрубка кістки має характерну округлу форму, що зазвичай буває після операційного втручання. Вчені також встановили, що неандертальці при лікуванні хвороб використовували лікарські рослини. Аналіз грунту з їх поховань дозволив виявити в них пилок деревію, ефедри, алтея, жовтозілля та інших цілющих трав.

Останки неандертальця з печери Шанідар (Ірак)

• Саме неандертальці почали першими ховати своїх мерців: зазвичай їх клали біля стіни нежитлової печери головою на захід, у бік сонця, яке заходить. В одній з печер на півночі Іраку дно поховної ями було викладено сосновими гілками, а мрець посипаний вохрою - мабуть в ті давні часи червоний колір асоціювався передусім з кров'ю і смертю. На його могилу хтось з одноплемінників поклав букет з квітів і трав, більшість яких сьогодні вважаються цілющими.

• На стоянці Кіїк-Коба (Крим, Україна) неандерталець був похований лежачи на боці, з підігнутими колінами. У тому ж положенні, яке дитина займає в череві матері! Це свідчить про існування в первісні часи не лише уявлень про смерть, але і про подальше воскресіння, зцілення в череві матері-землі і повернення до життя.

Знахідки з нижнього шару печери Кіїк-Коба (близько 100 тис. років тому) -

найдавнішого неандерталського поселення на території південно-східної Європи (Крим, Україна)

Крижаний покрив Північної півкулі 18 тис. років тому

(горизонтальне штрихуванням - морський лід, вертикальне - материковий льодовик,

жирна чорна смуга - узбережжя в льодовиковий період,

тонка чорна смуга - обрис берегів у наш час)  

• Льодовик у районі нинішньої затоки Святого Лаврентія товщиною 4500 м вкривав всю Канаду й північну частину США. Уздовж узбережжя Тихого океану він стикувався з Кордильєрським льодовиком, мав точки дотику із Гренландським і Інуїтським. Накопичення криги вкривали Ірландію, Шотландію, Скандинавію, північну частину ФРН, Альпи, Карпати, Піренеї, Татри й Російську Федерацію до самого Уралу. Суцільний лід був на місці Північного, Норвезького й Гренландського морів. Балтійського моря в той час просто не існувало, а рівень Світового океану був на 200 м нижче, ніж зараз. Шотландія й Ірландія були складовою частиною європейського материка, Гренландія ще не відірвалася від американського континенту, який з'єднувався широким перешийком з Азією. Через Аляску в Америку проникали із Чукотки племена первісних мисливців. Інші первісні племена кочували уздовж південного краю льоду з північної Європи в Гренландію.

• У Каповій печері (Південний Урал, Росія) у 100 м від входу (на висоті 29 м) первісною людиною був зроблений вхід на другий поверх. Якщо піднятися по стрімкій скелі й проповзти по гострих каменях 150 м у глиб печери, то можна побачити на стінах зафарбовані фарбою силуети мамонтів, носорогів і коней. Всі вони були залишені людьми, які жили тут у часи кам'яного віку.

• У долині річки Ах вчені знайшли таємниче зображення на бивні мамонта, яке відноситься до культури, поширеної на півдні Франції більш ніж 30 тис. років тому. На думку ряду дослідників, ця знахідка є прадавнім зображенням сузір'я Оріон, яке жителі пізнього палеоліту, можливо, називали «Ловцем» або «Мисливцем». Контури вирізаної первісним майстром фігури (підняті руки, розставлені ноги, меч або дубина на поясі) точно передають відносне розташування зірок в цьому сузір'ї. Німецький дослідник Міхаель Раппенглюк застосував комп'ютерну симуляцію, щоб вияснити взаємне розташування зірок в сузір'ї Оріон в епоху палеоліту. З’ясувалось, що воно було саме таким, як на первісному зображенні. Більш того, на думку німецького вченого, 86 насічок нанесені на нього теж не дарма. Саме 86 днів в році видно на небі найяскравішу зірку у сузір'ї Оріон!

  

  Зображення на пластині з бивня мамонта сузір'я Оріон

• Зроблені на території сучасної України знахідки також свідчать про те, що первісні люди вели астрономічні спостереження за зірками і небесними тілами. Так, на шліфі бивня мамонта, виявленому в околицях села Гінці Лубенского району (Полтавська область), первісним майстром записані спостереження фаз місяця.

Шліф бивня мамонта з с. Гінці (Україна)

•  

  Можливо, найдревніша з відомих карт знайдена в околицях села Межирич - на території сучасної України. Вона була вирізана на кістці мамонта 15 тис. років тому.

  

  Вирізана на кістці мамонта карта

  

  Первісний художник вирізає карту

• Цікаво, що у подібних умовах життя художники верхнього палеоліту всюди виробили єдиний стиль зображення, так само, як мисливці - загальні прийоми полювання. Мамонт, намальований на стіні печери Пеш Мерель (Франція), вражаюче схожий на свого побратима, зафіксованого в декількох тисячах кілометрів східніше, - в Прибайкал’ї (Росія).

Мамонт, зображений на стіні печери Пеш Мерель (Франція)

• В різних частинах Євразії люди носили прикраси, амулети, обереги, виготовлені з мамонтової кістки. Ця пластинка з мамонтової кістки знайдена на стоянці Мальта в Прибайкал’ї (Росія). Швидше за все її носили на шиї, на шнурку, протягнутому через отвір ліворуч.

Пластинка з кістки мамонта, знайдена на стоянці Мальта (Росія)

• Однією з прадавніх форм релігії був тотемізм - уявлення про те, що усі члени одного роду походять від певної тварини (тотема). Тварина, яка вважалася тотемом була священною і її заборонялося вбивати. Пережитки цих вірувань досі збереглися у ряді релігій народів Сходу. Наприклад, в Індії з глибокої старовини і до теперішнього часу, священними тваринами вважають тигрів, мавп і корів.

Монументальне зображення фігури жерця і священного оленя з печери Буши

(Вінницька область, Україна)

• Первісні люди вірили, що полювання буде вдалим, якщо певну тварину зачарувати за допомогою магічних обрядів і танців. Вчені знаходять в печерах Європи численні сліди магічних обрядів, які колись там відбувалися, - пронизані наконечниками копій і дротиків зображення тварин, відбитки босих людських ніг на глиняній підлозі та ін.

Зображення магічних обрядів на кістці. Верхній палеоліт. Печера Герм і грот Ліз Эйзі (Франція) 

Зубр, пронизаний наконечниками списів. Малюнок з печери Ніо в Піренеях (Франція)

Так, ймовірно, відбувався первісний магічний обряд.

• В 1887 р. археологи виявили в печері Мас д’Азіль (Франція) велику кількість річкових гальок, покритих малюнками, зробленими червоною фарбою - комбінаціями з точок, рисок, овалів, хрестів, ялиночок, зигзагів, грат і тому подібне. Це були чурінги, в які, по повір’ям первісних людей, переселялися душі померлих після смерті. Кожен член племені мав свою чурінгу, вмістище душі його предка, властивості якого він успадкував. Чурінги живих і померлих зберігалися в печерах із замурованим входом, відомих тільки людям похилого віку, які з особливою увагою до них відносилися. Час від часу вони перераховували чурінги і натирали їх червоною вохрою - кольором життя.

Розмальовані гальки з печери Мас д’Азіль (Франція)

• Предмети, схожі на чурінги, були виявлені і на території півдня України. Кілька років тому завідуючим відділом історії та давньої археології Нікопольського краєзнавчого музею Шатуновим В.В. один з таких предметів був виявлений в околицях с. Капулівки (Нікопольський район).

• Про існування музичних (духових та ударних) інструментів у кроманьйонців, які жили на території сучасної України, свідчать багаточисленні археологічні знахідки останнього часу. По своєму устрою ці вироби з кістки мамонта і рога оленя близькі до флейт та свірелей (з 5 і більшим числом бокових отворів, які визначають висоту звуку), кастан’єтів (шумлячі браслети), барабанів (ними, зазвичай, служили черепи мамонта) та ін. Знайдені в ряді місць цілі набори музичних інструментів призначалися для «ансамблю», кількість учасників якого була не менше 6-7 людей.

Музичні інструменти кроманьйонців,

які жили на території сучасної України 20-18 тис. років до н.е.  

• У 2003-2004 рр. австрійські вчені виявили на острові Флорес (Індонезія) останки карликових істот, які добре збереглися. Вони вимерли близько 12 000 років тому. Упродовж декількох десятків тисячоліть вони мирно жили поряд з анатомічно сучасними людьми і, можливо, навіть спілкувалися з ними. Новий вид дістав назву Homo floresiensis. Мешканці острова Флорес мали невеликий ріст (близько 1 м) і об'єм головного мозку (близько 380 см3), скошене підборіддя, характерні для ранніх австралопітеків основу черепа і будову корінних зубів нижньої щелепи. В той же час, вузький ніс, відносно плоске обличчя, товсте зведення черепа, невеликі корінні зуби робили їх схожими на «людину прямоходячу». Не дивлячись на невеликий мозок, Homo floresiensis мали складну поведінку. Вони спільно полювали, добували вогонь, виготовляли складні знаряддя (різці, скріпки, сокири і наконечники списів).

Череп та реконструкцыя Homo floresiensis

• Сьогодні найбільш поширені наступні версії зникнення неандертальців :

1. Неандертальців згубила поголовна епідемія.
2. Неандертальці були погано адаптовані до змін довкілля, тому різка зміна клімату виявилася для них згубною.
3. Неандертальці були витіснені і винищені кроманьйонцями.
4. Неандертальці змішалися з кроманьйонцями, а сьогоднішня людина є гібридом цих двох видів/.

Неандерталець

Малюнок Зденека Буріана

• До недавнього часу прабатьківщиною людства вважалася Східна Африка, проте на Сивалікських пагорбах (Індія) вченими були виявлені кісткові останки ще давніших форм ніж африканські австралопітеки. У кінці ХХ ст. порівнянні з африканськими палеолітичні стоянки були відкриті в Монголії. Вік виявлених на стоянці Дирінг-Юрях (Якутія, Росія) численних знарядь праці (2,5-1,7 млн. років) також зіставим з прадавніми знахідками кам'яних знарядь в Східній Африці. Останніми роками багато вчених схиляються до думки про те, що вже в дуже ранню епоху існувало декілька центрів мешкання прадавньої людини. 

Найдавніші знаряддя праці, знайдені у Східній Африці

Трішечки гумору від автора статті

- Яка макроекономіка?! Ви б краще нас вогонь видобувати навчили...

Малюнок: Тороп С.О.

- Тепер я розумію, що таке наближення кризи.

Малюнок: Тороп С.О. 

- А зараз перед вами виступить лідер партії "Назад до природи!"

Малюнок: Тороп С.О. 

- Знайшов кого привчати! Нам ще свинячого грипу у домі не вистачало!

Малюнок: Тороп С.О. 

- Кажуть, що скоро наступить глобальне потепління...

Малюнок: Тороп С.О. 

- Тату, а хто такі слони?

- Це - мамонти-нудисти, синку.

Малюнок: Тороп С.О. 

Ілюстрації:

1. Детская энциклопедия. Том 7. Человек. - М. : Просвещение, 1966. - 528 с. : ил.
2. Детская энциклопедия. Том 8. Человек. - М. : Просвещение, 1967. - 640 с. : ил.
3. Рыболовство. - 1989. - № 7. - С. 31
4. Столяр А.Д. Происхождение изобразительного искусства. - М. : Искусство. - 1985. - 300 с.

Переведення в електронний вигляд: Бутенко О.П.

На нашому сайті Ви можете дізнатися більше про історію Нікопольщини: